УДК 616.53-002.25-085.322:616.15

УГРИН В ТЕРАПІЇ АКНЕ

Болотна Л.А., Шмелькова К.С.
Харківська медична академія післядипломної освіти 

Вивчено клінічну ефективність застосування вітчизняного препарату «Угрин» з рослинних компонентів у терапії хворих на акне. Обстежено 42 хворих з легким та середнім ступенем тяжкості вугрової хвороби, позитивні результати лікування одержані в 91,5% випадків. Запропонований препарат «Угрин» сприяє регресу незапальних і запальних елементів висипу, покращує стан шкіри (колір, тургор, саловиділення) хворих на акне.

UGRIN IN THERAPY OF AСNE

 Bolotnaya L.A., Shmelkova E.S.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education 

Clinical efficiency of using the ukrainian preparation "Ugrin" based on vegetable component in the therapy of acne patients has been studied. 42 patients having light and average degree of gravity of acne disease have been examined; the positive results of the treatment have been got in 91,5 % of cases. The offered preparation promotes the regress of non-inflammatory and inflammatory elements of rash, perfects the condition of the acne patients’  skin (its color, turgor, fat secretion).

Вугрова хвороба (аcnе) - хронічне поліморфне мультифакторіальне захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз, що вражає до 85 % осіб у віці 12-24 років і майже 30-40 % осіб старше 25 років [1, 11] . Ювенільні акне (які включають препубертатні, пубертатні, а також постпубертатні персистуючі) розглядають як один з ознак статевого дозрівання, що відбуваються у фізіологічних умовах нормального пубертату. Однак у цей час можуть дебютувати і акне, обумовлені андрогенпродуціруючими захворюваннями ендокринної системи, з подібною клінічною картиною, але різним результатом [8]. Тенденція «дорослішання» дерматозу в даний час, його значний вплив на психоемоційну сферу, соціальний статус хворих обумовлюють актуальність даної проблеми, необхідність розробки та впровадження в практичну діяльність нових ефективних засобів і методів лікування [5, 8].

Ініціальною ланкою патогенезу акне є спадково обумовлена ​​гіперандрогенія, яка може проявлятися у вигляді абсолютного збільшення кількості гормонів гонадного або наднирковозалозного генезу. Більш часто зустрічаються стани відносної гіперандрогенії при нормальному або зниженому вмісті андрогенів в організмі у зв'язку з посиленням активності ферменту 5 - α - редуктази I, переводить тестостерон в дигідротестостерон, або зниженням кількості секс-зв'язуючого глобуліну і, як наслідок, збільшенням вільної фракції тестостерону і простатичного специфічного антигену (у жінок) або есенціального підвищення чутливості рецепторів себоцитів до андрогенів [1, 3].

Ключовою ланкою у патогенезі акне є фолікулярний гіперкератоз. Початкові морфологічні зміни пов'язані з порушенням процесу зроговіння гирла волосяного фолікула і утворенням мікрокомедонов. Підвищене зроговіння всередині фолікула може бути обумовлено посиленим синтезом білка профіллагріна в шипуватому шарі і надлишковим накопиченням філлагріна в зернистому шарі епідермісу [12, 13]. Під дією гормонального фактора збільшується обсяг шкірного сала і знижується концентрація незамінної ненасиченої лінолевої кислоти, яка є основним регулятором диференціювання кератиноцитів протоки. Появі гіперкератозу гирл вивідних проток сальних залоз сприяє скупчення в гирлах грибів роду Malassezia і обумовлене ними порушення проліферації і диференціювання клітин епідермісу [4, 9]. Переважання процесів проліферації і дискератоза над десквамацією епітелію в кінцевому рахунку призводить до ретенційного гіперкератозу фолікула.

Обтурація комедоном протоки сально-волосяного фолікула на тлі підвищеної секреції сальних залоз створює оптимальні умови для швидкого росту і розмноження факультативних анаеробів Propionbacterium acnes і Propionbacterium granulosum. Хоча у хворих на акне часто виявляється комбінація дріжджеподібної та бактеріальної флори (Malassezia spp . Та Stahylococcus epidermidis), у даний час встановлено, що P.acnes є основним інфекційним агентом, що грає роль в патогенезі захворювання [10, 14]. Антигени і продукти життєдіяльності P.acnes, вільні жирні кислоти, прозапальні цитокіни і лейкотрієни викликають пошкодження фолікулярного епітелію, що призводить до розвитку запальної реакції в дермі [1 ].

Вибір тактики лікування визначається патогенетичними факторами, клінічною формою захворювання, тяжкістю та тривалістю перебігу, наявністю супутньої ендокринної та соматичної патології. Значення має оцінка психоемоційної сфери, соціального статусу, громадської адаптації хворого.
Застосовані сьогодні анти-акне засоби представлені як системними, так і місцевими препаратами, що діють переважно на який-небудь фактор патогенезу дерматозу.

Системна терапія:
а) антибіотики: Тетрациклін; Еритроміцин; Кліндаміцин; Джозаміцин; Міноциклін;
б) гормональні засоби: Спіронолактон; Ципротерону ацетат; Діане-35; Фемоден; Жанін; Ярина та ін;
в) ретиноїди: Ізотретиноїн - має безліч побічних ефектів, незначний інтервал між терапевтичною і токсичною дозами, тому повинен використовуватися тільки при наявності суворих показань [1, 5, 12].

Препарати зовнішньої терапії, що застосовуються у вигляді монотерапії або у поєднанні з препаратами загального впливу, надають антибактеріальну та протизапальну дію, усувають фолікулярний гіперкератоз і себорею [6, 10]. Місцева терапія часто ставить метою зменшення вираженості акне за рахунок використання протизапальних та відлущуючих засобів. Досить ефективні препарати ретиноїдів, альфагідроксікислоти також можуть мати ряд недоліків: виникнення еритеми, печіння, лущення шкіри, контактної алергії, фотосенсибілізуючу дію [12]. Важливою проблемою при використанні зовнішніх засобів є часті рецидиви дерматозу з формуванням резистентності до медикаментозних засобів. Крім цього, з численних сучасних противугрових засобів в Україні зареєстровано небагато: Комбінація еритроміцину з ацетатом цинку; Кліндаміцин; Надоксин; Гіалуронат цинку; Бензоілпероксид; Азелаїнова кислота; Адапален.
На наш погляд, з метою оптимізації зовнішньої терапії необхідний пошук і розробка нових ефективних засобів вітчизняного виробництва для лікування хворих з вугровою хворобою.

Мета дослідження - вивчення ефективності зовнішнього засобу «Угрин» в комплексному лікуванні хворих вугрової хворобою.
Матеріали та методи спостереження. Під наглядом перебувало 42 хворих з акне (15 чоловіків і 27 жінок, середній вік-17,9±2,0 роки). Середня тривалість захворювання склала 2,4±0,7 року. Ступінь тяжкості дерматозу визначали в балах за 19 критеріями згідно з рекомендаціями Інституту дерматології та венерології АМН України (2004):
- легка ступінь тяжкості ( середній умовний бал - 34,2±1,7) встановлена ​​у 23 хворих, висипні елементи представлені переважно комедонами і папулами;
- середній ступінь тяжкості (середній умовний бал - 48,5±2,4) - у 19 хворих, висипні елементи представлені комедонами, папулами, пустулами; були поодинокі вузли.

Уражені ділянки шкіри протирали ватним тампоном (спонжем), змоченим препаратом «Угрин» 3-5 разів на день, не змиваючи протягом 1,5-2 годин. Курс лікування тривав 14-30 днів, при цьому механічна чистка обличчя не здійснювалася.

«Угрин» - це комплексний рослинний препарат, що складається з: квітів ромашки, календули і пижми; листя м'яти; трави деревію і лаванди; спирту етилового 40 %.

«Угрин» випускає «Хімфармзавод «Червона зірка» (м.Харків). Всі рослини, що входять до складу препарату, культивовані в Україні, що значно знижує ризик алергічних реакцій. Взаємодія компонентів багаторазово підсилює бактерицидні та протизапальні властивості, якими володіють ромашка і календула, пижма, деревій і чистотіл [2] . Крім того, кожен їх компонентів вносить своє доповнення в дію препарату:
- ромашка надає тонізуючу дію на шкіру;
- календула зменшує набряклість і підтримує тургор шкіри;
- квіти пижми сприяють звуженню пор, а листя м'яти ще й зменшують вироблення шкірного сала, звужують поверхневі судини шкіри, впливаючи, таким чином, на її колір;
- чистотіл зменшує болючість запальних вогнищ, активний по відношенню не тільки до бактеріальної, але й до вірусної і грибкової флори шкіри;
- деревій прискорює відновні процеси шкіри, покращує місцевий кровообіг;
- лаванда, крім стимуляції кровообігу, прискорює регенерацію шкіри.

Пацієнти оглядалися 1 раз в 2 тижні. Клінічний ефект оцінювали в умовних балах, а також в рамках стандартних можливих варіантів:
- стан клінічної ремісії;
- значне поліпшення - дозвіл більше 50% елементів;
- поліпшення - дозвіл до 50% елементів;
- без ефекту.

Результати та їх обговорення. У початковий період лікування (перші 2 тижні) найбільший регресуючий вплив «Угрин» чинив на пустули і папули, до кінця терапії (26-30-й дні) більш виражений вплив відзначено на відкриті і закриті комедони, стан шкіри обличчя. Покращився колір обличчя, тургор шкіри, значно зменшилося саловиділення та звузилися пори. У процесі терапії прогресування дерматозу не відзначено.

Середній умовний бал після лікування склав:
а ) у хворих із середнім ступенем тяжкості акне - 15,5±0,8, при цьому:
- стан клінічної ремісії досягнуто у 5 хворих;
- значне поліпшення - у 11;
- поліпшення - у 6;
- ефекту не зазначено у одного хворого;
б) у хворих із середнім ступенем тяжкості акне - 26,7±1,1, при цьому:
- стан клінічної ремісії досягнуто у двох хворих;
- значне поліпшення - у 5;
- поліпшення - у 9;
- ефекту не було у трьох хворих.

В цілому у хворих з легким ступенем акне:
- клінічне одужання настало у 7 (17,7 %) хворих;
- значне поліпшення - у 16 (38,1 %);
- поліпшення - у 15 (35,7 %);
- відсутність лікувального ефекту встановлено у 4 (8,5 %) хворих.

Негативні результати терапії не спостерігалися, лише «Угрин»5 (11,9 %) пацієнтів скаржилися на появу лущення до кінця 1-го тижня, яке зникло при зменшенні частоти використання препарату.

Після закінчення терапії кількість запальних та незапальних елементів висипу зменшилася:
- у хворих з легким ступенем тяжкості акне - в 2,2 рази;
- у хворих із середньотяжким перебігом акне - в 1,8 рази.

«Угрин» не сприяє утворенню комедонів, не має неприємного запаху, не містить інгредієнти, що є частими подразниками шкіри. Дружна дія всіх компонентів препарату дозволяє говорити про те, що «Угрин» має протизапальну та антимікробну дію, регулює функцію сальних залоз, поліпшує мікроциркуляцію і прискорює регенерацію шкіри, підтримує її тургор.

Висновки. Застосований для лікування пацієнтів з вугровою хворобою препарат «Угрин» показав достатню ефективність при легкому та середньому ступенях тяжкості дерматозу, дозволив досягти позитивних результатів у 91,5 % хворих. Пацієнтам з легким перебігом акне препарат може бути рекомендований як монотерапія, при цьому регрес запальних елементів відбувається швидше, ніж незапальних. У більш важких випадках «Угрин» слід використовувати у комплексі з іншими засобами.
Унікальна композиція рослинних компонентів, висока ефективність при широкому діапазоні застосування (як лікувальний і профілактичний засіб для догляду за проблемною та жирною шкірою обличчя), протизапальну, антимікробну і себостатичну дію, добра переносимість, вигідне співвідношення ціна-якість препарату вітчизняного виробництва «Угрин» дозволяють рекомендувати його для лікування вугрової хвороби.

Література
1. Адаскевич В.Л. Акне и розацеа. – СПб: Ольга, 2000. – 132 с.
2. Башура А.Г. Практическое пособие по косметологи и аромологии. –  Харьков: Прапор, НФАУ, 1999. - 352 с.
3. Висоцька Г.Л. Патогенетичне обґрунтування комплексної терапії жінок, хворих на вугрову хворобу: Автореф. дис. … канд. мед. наук. – Харків, 2006. – 18 с.
4. Кабаева Т.И., Осипов Г.А. Роль состава кожного сала в патогенезе акне // Вестн. дерматол. и венерол. – 2004. - № 2. – С. 28-30.
5. Петрова А.В. Арбум в терапии угревой болезни // Вестн. дерматол. и венерол. – 2004. - № 6. – С. 50-51.
6. Самгин М.А., Монахов С.А. Новые возможности в местной терапии акне // Вестн. эстет. мед. – 2002. – Т. 1, № 2. – С. 164-166.
7. Суворова К.Н., Сысоева Т.А. Пубертатные акне: прогноз и рациональное лечение // Вестн. дерматол. и венерол. – 2004. - № 4. – С. 49-51.
8. Федотов В.П., Горбунцов В.В., Соболь Н.В. Спорогал в комплексной терапии больных угревой болезнью, осложненной малассезиозом кожи // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. – 2005. - № 3-4 (8). – С. 40-43.
9. Федотов В.П., Святенко Т.В. Акне: теория и практика // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. – 2006. - № 1-2 (9). – С. 80-85.
10. Akamatsu H, Nishijima S, Takahashi M. Effects of subminimal inhibitory concentrations of erythromycin, tetracyclin, clindamycin and minocycline on the neutrophil chemotactic factor production in Propionibacterium acnes biotypes // J. Dermatol. – 2001. – Vol. 28, № 6. -  Р. 247–251.
11. Adams C.A., Coates P., Cunlife W.J. et al. Does oral isotretinoin prevent Propionbacterium acnes resistance // Dermatology. – 1997. – Vol. 195, № 7. – P. 38-40.
12. Cunlife W.J. Acne: when, where and how to treat // Practitioner. – 2000. – Vol. 244, № 11. – P. 865-879.
13. Harper J.C. An update on the pathogenesis and management of acne vulgaris // J. Amer. Dermatol. – 2004. – Vol.51, № 1. – P. 536-538.
14. Holland K.T., Aldana J., Bojar R.A. et al. Propionbacterium acnes and acne // Dermatology. – 1998. – Vol. 196, № 11. – P. 67-68.
15. Toyoda M., Morohashi M. New aspects in acne inflammation // Dermatol. – 2003. – Vol. 206, № 1. – P. 17-23.